Нещодавно будинок культури в Білогородці перетворився на справжній осередок творчості. Тут зібралися талановиті артисти, місцеві жителі та гості, щоб разом відзначити Міжнародний день жінки та вшанувати пам’ять великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Сцена була відкрита для всіх: від найменших артистів до майбутніх офіцерів – курсантів КІ НГУ.
У повсякденному житті їх можна побачити суворими та дисциплінованими. Проте цього разу вони постали в зовсім іншому образі – як артисти, які діляться душею через музику. Вони співали щиро, проникливо, виконуючи не лише відомі композиції, а й авторські пісні, що з перших нот зачаровували глядачів. Це була не просто музика – це був голос молодих, сильних людей, які відчувають мистецтво так само глибоко, як і відповідальність за свою Батьківщину. Їхній виступ ще раз нагадав, що сила України – не лише в хоробрості, а й у таланті та щирості її людей.
Виступи найменших артистів розчулили кожного в залі. Малюки, ще зовсім невпевнені, але сповнені ентузіазму, виходили на сцену та дарували глядачам щирі емоції. Їхні танці були кумедними, зворушливими, сповненими дитячої безпосередності. Десь хтось забув рух, десь запізнився на долю секунди, але це тільки додавало виступам особливого шарму й викликало у залі теплі усмішки.
Старші артисти дарували інший настрій – упевнений, граційний, більш професійний. Їхні номери вражали майстерністю та красою. Особливо захопливими стали циркові виступи. Гості затамовували подих, спостерігаючи за спритністю та неймовірними трюками артистів.
Протягом дня сценою лунали рядки Тараса Шевченка. Його поезія й сьогодні звучить актуально, нагадуючи про боротьбу, свободу, любов до рідної землі та гідність українського народу.
Окремо цього вечора вшановували жінку – матір, берегиню, натхненницю. Це був особливий момент, коли слово Кобзаря переплелося з образом жіночої ніжності й сили, нагадуючи, що жінки заслуговують не лише на свято раз на рік, а й на щоденну любов, повагу та вдячність.
