1. Розкажіть про себе: як Ви вирішили обрати військову справу, а потім стати викладачем?
Ще в дитинстві я мріяв про військову кар’єру, захоплюючись історіями про відважність і честь військових. Вибір цього шляху був для мене усвідомленим. Моя підготовка почалася з навчання в Кадетському корпусі імені Івана Герасимовича Харитоненка. Це був період становлення характеру, дисципліни та розуміння, що означає бути військовим. Протягом двох років навчання я остаточно переконався, що хочу присвятити своє життя служінню Батьківщині та відродженню військової еліти в Україні.
З 2013 року я розпочав активний шлях у військовій службі. Цей час став для мене випробуванням і можливістю зростати. Я брав участь у навчаннях, службі та бойових діях, які дали мені не лише практичні навички, а й вміння керувати, аналізувати та працювати з людьми. Під час служби я відчув, що маю здібності до навчання та виховання молодих військових. Мені завжди було важливо ділитися знаннями й досвідом, мотивувати і розвивати майбутніх офіцерів.
Коли через стан здоров’я стало необхідним переосмислити свою роль у військовій системі, я вирішив, що можу зробити великий внесок як викладач. Ця ідея привела мене до Київського інституту Національної гвардії України. Тут я бачу своє покликання у тому, щоб виховувати професійних офіцерів, здатних відповідати на виклики сучасної війни і служити прикладом для своїх підлеглих. Для мене викладання — це можливість формувати нове покоління військових, які об’єднають у собі знання, моральні цінності та бойовий дух.
2. Як Ваш життєвий шлях вплинув на вибір кафедри, на якій Ви працюєте? Що в цій галузі Вас найбільше захоплює?
Мій досвід служби в підрозділах оперативного та спеціального призначення значною мірою визначив вибір кафедри, на якій я працюю. Я обрав кафедру розвідки, адже саме цей напрямок завжди був близький моєму серцю. Жага бути першим, здобувати перевагу в інформації та ефективно використовувати сучасні технології стала не лише моєю професією, а й захопленням. Постійне вдосконалення своїх знань і вмінь у цій сфері мотивує мене не зупинятися та допомагати курсантам опановувати цю складну й надзвичайно важливу галузь.
3. Як би Ви себе описали, як особистість? Що робить Вас унікальним викладачем? Якими своїми досягненнями в професійній діяльності Ви найбільше пишаєтеся?
Як особистість я відрізняюся прагненням до постійного розвитку, гнучкістю в адаптації до змін та відповідальністю. Я вважаю, що головною рисою, яка робить мене унікальним викладачем, є здатність поєднувати глибокі знання з практичним досвідом, який я здобув через службу в підрозділі спеціального призначення. Це дозволяє мені не лише передавати теоретичні знання, але й ділитися реальними кейсами та ситуаціями, які я пережив особисто.
Особливо пишаюся тим, що мені вдалося не тільки реалізувати ефективні методи навчання для майбутніх офіцерів, але й внести вагомий вклад у розробку навчальних програм, орієнтуючи їх на реальні потреби військових. Одним із значних досягнень є моя участь у створенні концепції підготовки розвідників для Національної гвардії України
4. Що, на Вашу думку, є найважливішим у підготовці сучасного майбутнього офіцера, зокрема до виконання бойових завдань?
На мою думку, найважливішим у підготовці сучасного майбутнього офіцера є гармонійне поєднання теоретичних знань, практичних навичок та психологічної готовності до стресових ситуацій. Офіцер повинен бути не тільки висококваліфікованим спеціалістом у своїй сфері, але й лідером, який здатен приймати складні рішення в умовах бойових дій.
Крім того, важливою складовою є розвиток стійкості та здатності діяти в умовах які неймовірно швидко змінюються, що є ключовим під час виконання бойових завдань. Враховуючи сучасні технології та методи ведення війни, офіцер повинен володіти навичками ефективного управління підрозділом, вміти правильно оцінювати ситуацію та діяти відповідно до поставлених завдань.
5. Як Ваш бойовий досвід вплинув на Ваш світогляд і підхід до викладання?
Мій досвід значно змінив моє ставлення до багатьох речей, зокрема до підготовки майбутніх офіцерів. Він показав мені, наскільки важливо бути готовим до всього – як фізично, так і психологічно. Кожен момент на полі бою, кожне рішення може вплинути на результат. Тому, коли я почав викладати, я зрозумів, що потрібно не тільки давати знання, але й формувати у курсантів здатність до швидких, розумних рішень, до адаптації та постійно змінюваних умов.
Цей досвід допоміг мені зрозуміти, що бойова підготовка – це не створення шаблонів для здачі іспитів. Ми не вчимо людей здавати заліки по бойовій підготовці, ми вчимо людей захищати Батьківщину, знищувати противника і повертатися живими.
З цього досвіду я навчився, що в підготовці офіцерів важливо приділяти увагу психологічній готовності, розвитку лідерських якостей і вмінню приймати рішення в умовах невизначеності. Це ті речі, які ми маємо вчити не лише покладаючись на книги та теорію. Готовність майбутніх офіцерів це невидимий щит від викладача, який залишив їм під час підготовки.
6. Як Ви адаптуєте свої заняття до сучасних викликів у військовій справі?
Я адаптую свої дисципліни, постійно оновлюючи матеріали, враховуючи нові виклики бойових дій. Сучасні технології, тактика та нові загрози змушують нас змінювати підходи. Використовую реальні ситуації з бойових дій, щоб здобувачі бачили, як теорія працює на практиці. Важливо навчити їх швидко приймати рішення, навіть коли стресуєш або ситуація непередбачувана. І, звісно, важливу роль відіграють психологічна стійкість і здатність адаптуватися, тому я зосереджую більше уваги на цьому під час навчання. Розробляю комплексні заняття, які допомагають курсантам відчувати готовність до ведення бойових дій.
7. Чи є у Вас історія з фронту, яку Ви часто згадуєте або використовуєте як приклад для курсантів?
Звичайно, є купа історії, які я часто згадую. Вони часто вказують на невідповідність минулої підготовки з викликами сьогодення. Під час одного з бойових завдань ми потрапили в ситуацію, коли необхідно було швидко приймати рішення, адже час був обмежений, а обстановка накалювалась з кожною хвилиною. Ми мали вибір: діяти за стандартною процедурою чи ризикнути і створити умови, в яких ми станемо діяти за своєю ініціативою. Вибір був складним, але ми вирішили піти нестандартним шляхом. Це дозволило зберегти людей та виконати завдання, хоча й з великим ризиком.
Цю історію я часто розповідаю курсантам, щоб показати, як важливо вміти мислити не лише за інструкцією, але й бути готовим до адаптації та швидкого прийняття рішень у непередбачуваних ситуаціях. Це допомагає їм зрозуміти, що військова підготовка — це не лише знання теорії, а й здатність діяти в реальних, часто екстремальних умовах.
8. Як Ви інтегруєте Ваш бойовий досвід в освітній процес підготовки здобувачів вищої військової освіти?
Бойовий досвід – це скринька зі скарбами, яка постійно збагачує навчальні заняття. Закупівля різноманітних технічних засобів та ініціатива в удосконаленні навчально-матеріальної бази дають змогу розширити спектр можливих занять і створювати для курсантів ситуації, які раніше здавалися їм неможливими.
9. Як Ваш досвід допомагає курсантам краще розуміти реалії проходження військової служби?
Реалії проходження служби пов’язані з різноманіттям ситуацій, які виникають. Мій досвід допомагає зрозуміти, що шаблонів не існує. Є лише набір інструментів, опановуючи які, здобувачі отримують можливість знаходити різні шляхи для виконання поставлених завдань.
10. Чи берете Ви участь у вихованні курсантів та розвиток морально-ділових якостей здобувачів вищої військової освіти? Яким чином?
Перш за все, як каже наш Начальник, викладач – це вихователь. Саме викладач, який протягом чотирьох років супроводжує здобувачів, прищеплює їм високі морально-ділові якості й віддає частинку себе. Це формує мотивацію та жагу до служби.
11. Як Ви допомагаєте майбутнім офіцерам підготуватися до реальних викликів, з якими вони можуть зіткнутися на службі?
Протягом усієї служби в інституті я не лише викладач. Як кажуть курсанти, я їхній ментор, готовий обговорювати будь-які теми, що їх цікавлять. Це привертає увагу курсантів і викликає повагу. Викладач може бути психологом, незалежним експертом, критиком тощо. Наше завдання – допомогти майбутнім офіцерам стати підготовленими до викликів, які їх чекають. Тому ми повинні бути чимось більшим, ніж просто військовими, ми завжди маємо залишатися для них людьми.
12. Які навички, на Вашу думку, є критично важливими для сучасних військових, і як Ви їх передаєте курсантам?
Перш за все, це командна робота – створення колективу навколо себе, який завжди буде готовий допомогти. Важливо вміти слухати та чути оточуючих. У військах багато людей із значним досвідом, який може стати цінною допомогою для майбутнього командира. Однак командир має дослухатися до думок, залишаючи остаточне рішення за собою.
13. Які професійні цілі або проєкти Ви хотіли б реалізувати у найближчому майбутньому?
Основною метою наразі є реалізація концепції розвідки, яку ми створили. Це дозволить мені повністю зануритися у сферу своєї діяльності та максимально розкрити свої можливості й здібності.
14. Як Ви уявляєте розвиток кафедри чи дисципліни, яку викладаєте, у перспективі?
Лише розвиток, зміцнення та збільшення потенціалу. Хоч кафедра розвідки є наймолодшою в нашому закладі, вона вже демонструє значні результати. Навчальна чи наукова робота? Розвідка завжди попереду, Sapiens dominabitur astris.
15. Які Ваші досягнення у науковій діяльності?
Загалом, наукова робота виявилась цікавою та корисною. Займаючись нею, я знаходжу ідеї для покращення навчальної діяльності. Важливу роль у цьому відіграють старші товариші, які вже пройшли цей шлях і надають поради щодо кар’єрного зростання. Ми – колектив, колектив який працює над своїм іміджем та своїм ім’ям.
Слава Україні!
