Розібрати приклади типових фейків на частини, щоб навчитися швидше помічати подібне в інфопросторі, спробували першокурсники факультету забезпечення державної безпеки КІ НГУ разом з Альоною Романюк. Фактчекерка, викладачка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка проєкту з протидії дезінформації «НотаЄнота» провела курсантам майстер-клас.
«Те, що в нас намагаються недооцінювати ворога, – це погано. Поруч із недолугими фейками трапляються дуже якісні вкиди, дуже якісні маніпуляції. Наразі вони спрямовані на те, щоб деморалізувати нас зсередини. Однією з цільових аудиторій російської пропаганди є рідні та близькі військовослужбовців», – зазначила Альона Романюк, розповідаючи курсантам про наслідки скептичного ставлення до недостовірного.
За основу взяли кілька поширених неправдивих повідомлень із соціальних мереж, месенджерів, телеканалів, аби простежити особливості їхнього створення, поширення і сприйняття. Говорили про посилання на авторитети, анонімні джерела, емоційне накручування, апеляцію до забобонів, конспірологічних теорій, викривлення інформації тощо. І про напівправду: один рядок обману, що сховався між кількома абзацами достовірного, може наробити більше лиха, ніж відверта брехня.
